Євангеліє від Луки 9:18-24: «І сталось, як насамоті
Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди
вважають? Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а
інші, що воскрес один із давніх пророків. А Він запитав їх: А ви за кого Мене
маєте? Петро ж відповів та сказав: За
Христа Божого! Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це. І
сказав Він: Синові Людському треба
багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і
буде Він убитий, але третього дня Він воскресне! А до всіх Він промовив:
Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме
щоденно свого хреста, та й за Мною йде. Бо хто хоче душу свою зберегти, той
погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже»
воскресенье, 27 июля 2014 г.
суббота, 26 июля 2014 г.
Євангеліє від Луки 7:36-50: «А один
із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того
фарисея, Він сів при столі. І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як
дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира
принесла, і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому
ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила…Побачивши
це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк,
Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бо ж то грішниця! І
озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той
відказав: Кажи, Учителю. І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя;
один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. Як вони ж не могли
заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?
Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому:
Розсудив ти правдиво. І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти
бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона
окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. Поцілунку не дав ти Мені, а
вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не
намастив, а вона миром ноги мої намастила… Ось тому говорю Я тобі: Численні
гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало
любить. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! А ті, що сиділи з Ним при
столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? А до жінки
сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з
миром собі!»
четверг, 24 июля 2014 г.
Євангеліє від Луки 7:11-17: «І
сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли
учні Його та багато народу. І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили
вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із
міста. Як Господь же побачив її, то
змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач! І Він підійшов, і
доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі:
встань! І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й
говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!
І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні»
Євангеліє від Луки 7:1-10: «А коли
Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум. У
одного ж сотника тяжко раб
занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав. А коли про Ісуса почув, то
послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив
раба його. Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він
достойний, щоб Ти це зробив йому. Бо він любить народ наш, та й для нас
синагогу поставив. І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був,
сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не
турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою. Тому то й
себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і
раб мій одужає. Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і
одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові:
зроби теє і зробить. Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до
натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! А коли
посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!»
среда, 2 июля 2014 г.
Дії 2:1-21 «Коли ж почався день
П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із
неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному
осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як
їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від
усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу,
та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною
мовою!…Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не
галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в
ній народились? Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї
та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель
край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми,
що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! І всі не виходили з дива,
і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має? А інші казали
глузуючи: Вони повпивались вином молодим! Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій
голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам
оце стане відоме, і послухайте слів моїх! Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо
третя година дня, а це те, що пророк Йоіл передрік: І буде останніми днями,
говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати
сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим
сни будуть снитися. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю
від Духа Свого, і пророкувати вони будуть! І дам чуда на небі вгорі, а внизу на
землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму. Переміниться сонце на темряву,
а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! І станеться, що кожен, хто покличе Господнє
Ім'я, той спасеться»
Подписаться на:
Сообщения (Atom)