1. Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає,
2. той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!
3. Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної,
4. Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда.
5. Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає,
6. ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні,
7. впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!…
8. Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш,
9. бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище!
10. Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться,
11. бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх,
12. на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!
13. На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати!
14. Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає Ім'я Моє він;
15. як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його…
(Псалми 90:1-15)

Проповідь Віктора Пащенка. 05.10.2014р.   м. Севастополь. 

  Читання  Амоса  8:4-7  1 Тимофія 2:1-8  Луки 16:1-13 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і спільність Святого Духа зо всіма вами! Амінь!

Сьогодні темою для проповіді обрано наш євангельський текст Євангелія від Луки 16 глава вірші з 1 по 13: “Оповів же Він й учням Своїм: «Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його. І він покликав його, і до нього сказав: «Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити». І управитель почав міркувати собі: «Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь. Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства». І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: «Скільки винен ти панові моєму?» А той відказав: «Сто кадок оливи». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п’ятдесят». А потім питається другого: «А ти скільки винен?» І той відказав: «Сто кірців пшениці». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят». І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. І Я вам кажу: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель». Хто вірний в найменшому, - і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, - і в великому несправедливий. Отож коли в несправедливім багатстві ви не були вірні – хто вам правдиве довірить? І коли ви в чужому не були вірні, - хто ваше вам дасть? Жоден раб не може служити двом панам, - бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!”. Це Слово Боже. Амінь.

Дорогі брати і сестри в Христі Ісусі! Важко нам зрозуміти слова сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла, але слід пам’ятати нам, що Ісус відкриває очі «синам світла» - дітям Божим, оскільки самі вони не настільки розумні, як слід діяти, щоб отримати похвалу Отця Небесного. Набувайте друзів собі від багатства неправедного звучить незрозуміло але в цьому світі все «багатство неправедне», бо від нього не залежить праведність в очах Божих. Однак це земне багатство можна використати так, щоб служити Господу і нашому ближньому і мати скарби на небі.

Все, що ми маємо, може бути втрачено, вкрадено, знищене. Зараз це ви можете спостерігати яскраво на прикладі міст Луганської і Донецької областей, де терористи за допомогою зброї забирають автомобілі й будинки у їх хазяїв. Яка вартість сучасної автомашини, квартири чи будинку? Під час війни грабіжники купують їх за 100 доларів (або й взагалі просто забирають). Нам слід пам’ятати про те, що з нами може відбуватися багато з того, що зробить нас нездібними насолоджуватися чи навіть користуватися своїм майном. Травми, хвороби можуть застати нас в любий момент життя, при тому, що ми завжди знаходимося на порозі смерті. Набагато розумніше накопичувати скарби на небесах. Там все збережено в безпеці, і там ми зможемо насолоджуватися своїми скарбами вічно. «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, - там буде й серце твоє!.. Ніхто двом панам служити не може, - бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.» (Мт.6:19-21,24). Але як нам накопичувати скарби на небесах? Зрозуміло, ми не можемо надсилати туди заздалегідь ані гроші, ані майно. Бо подібне там непотрібне, навіть якби нам вдалося якимсь чином переправити його туди чи взяти з собою.

Ми накопичуємо скарби на небесах, коли є гарними управителями свого земного багатства, використовуючи його відповідальним і богоугодним чином, на Божу славу. Власне кажучи ця притча починається із оскарження управителя, по-сучасному: менеджера, в тому, що він переводить маєток свого роботодавця, багатого чоловіка. Цього управителя звинувачено в порушенні Сьомої Заповіді, яка каже всім нам: «Не кради!»  Доктор Лютер пояснює значення цієї заповіді таким чином: «Ми повинні боятися і любити Бога, щоб не відбирати у нашого ближнього грошей чи його власності й не здобувати цього підробкою товарів чи нечесною торгівлею, а допомагати ближньому захищати його власність та поліпшувати справу [щоб його засоби для життя зберігалися, а стан поліпшувався]».

Управитель із сьогоднішньої притчі явно цієї Заповіді не дотримувався. Йому подобалися гроші, розкіш і марнотратне життя.  Не помітити це було неможливо.  Адже де марнотратство і крадіжки – там і хизування дорогими речами, п’янки, гулянки. Це зауважили інші люди і повідомили чоловіка, який мав такого управителя.  Докір не забарився: «Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити».   Звітність – одна з рис доброго менеджера. Куди витрачено? Чому? Скільки? Які витрати? Які прибутки?  Звіт потребує аналізу і на його основі виправлення допущених помилок.

Докір і вимога від роботодавця змусили нашого управителя, якого Господь називає невірним, задуматися над своїм теперішнім становищем і над своїм майбутнім. Капіталу він немає. Робити нічого толком теж не вміє. Теперішній соціальний статус не дозволяє йому стати посміховиськом і бути жебраком у тих людей, які ще вчора, можливо, заздрили йому за розкішний спосіб марнотратного життя. Що робити? І він знаходить  вихід.  Господь каже, що цей невірний, марнотратний управитель вирішує сам списати частину боргів своїх клієнтів. Старі боргові розписки знищуються –одному боржникові він добровільно списує 50 відсотків боргу, іншому – 20. Звіт перед роботодавцем відчутно покращується.  Господь каже, що: «пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні розважливіші, аніж сини світла».  Вони все добре обмірковують, зважують і схвалюють рішення, добре все прорахувавши. У нашій притчі замість справедливості невірний управитель отримує милосердя.

У притчі цій легко пропустити третю сторону – боржників, які із задоволенням погоджуються на махінацію, запропоновану їм невірним управителем – адже тепер їхній борг суттєво зменшився.  Чому би їм тепер не заприятелювати із цим управителем, який так добре, за світськими стандартами до них поставився. Господь каже до нас сьогодні: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель. Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, – і в великому несправедливий». Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить? І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?»

Дорогі брати і сестри, всі ви живете в світі. За один день у місті ви можете зустрітися із багатьма різними людьми. Багато-хто з вас працює.  Ви маєте різних колег і співробітників. У вас можуть бути різні з ними взаємини і навіть конфлікти. Але як ви розпоряджаєтеся тим ресурсом, який дам вам ваш Справжній Роботодавець, Господь Бог?

І тут мається на увазі не матеріальний ресурс, хоча й Господь Бог – Податель усякого добра (Як. 1:17). Але у вас є набагато більший і серйозніший ресурс ніж його мають інші люди. Цей ресурс – ваша небесна спадщина. Ви можете спитатися: «А яким це чином моя небесна спадщина стосується моїх взаємин із людьми, які є довкола мене, фактично з людьми чужими і яке відношення це все має, зокрема й до сьогоднішньої притчі нашого Господа?» Безпосереднє!

Згадайте лише про те, скільки вам винні інші люди.  Ні, не грошей, а образ, негативних емоцій, недобрих слів, врешті-решт просто неприязного ставлення і нечесного відношення. Ваш список тих гріхів, які проти вас скоїли інші люди може бути настільки довгим, що не дає вам спокійно жити.  Ви про нього хвилюєтеся і навіть, може про тих духовних боржників нарікаєте. І, будьте певні – є й той, хто обвинувачує вас перед Богом за цей довгий список.

Але хто обвинувачує і як? Господь Святий Дух називає його «змій   великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт» (Об.10:9).  Він ненавидить ваш теперішній стан і ту велику місію від Отця Небесного, яку ви маєте в цьому світі. Адже Отець визволив вас від його влади кров’ю Ісуса, Свого Єдинородного Сина. Христос на Голгофі приніс Себе в жертву за всі ваші гріхи та провини.  Він помер за кожного з вас, аби вічна смерть не могла більше на вас претендувати.  Ви – виправдані і доказом цьому є Христове світле воскресіння.  Він живий і Він царює.

Скільки вам усього було прощено?  З яких глибин гріха було вас піднято? Вам краще знати. Але жодного гріха, жодного боргу ваш Небесний Отець проти вас більше не тримає. Всі борги списані.  Всі гріхи до одного змиті кров’ю Агнця Божого, Христа, нашого Спасителя. Ви – вільні діти Божі, які мають Його заповідь про молитву: «І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші» (Мр. 11:25) і ще Він каже: «Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам» (Лк. 6:37).  Господь ніби каже нам: Не будуйте своїми руками, довкола себе суспільство, яке пожирає саме себе, а будуйте натомість суспільство милосердя, доброзичливості та довіри.

Коли ж ви не розпоряджаєтеся своїм прощенням і марнуєте його, накопичуючи образи на інших людей, то ваш обвинувач-диявол не забариться, аби оскаржити вас перед Богом, що ви відкидаєте дар прощення, здобутий для вас безкоштовно Христом.

Розважливий управитель, обміркувавши своє становище почав прощати борги клієнтам свого пана.  Нам у своїй самоправедності буває важко простити ближнім навіть якусь маленьку провину, скоєну проти нас особисто. Господь каже нам сьогодні, аби ми повчилися у цього невірного менеджера і навчилися набувати собі друзів ще від цього світу. Адже це одне із завдань нашої місії – бути світлом для цього світу, нести прощення і любов Христову, яку Він виливає на нас, до всіх людей, які є навколо нас.

Прощення, яке подароване нам Господом, і яким ми користуємося, набуватиме вам друзів і то не лише для цього світу, але для Царства Небесного. І як радіють ангели, коли через вас хтось пізнає Христа і стане дитям Отця Небесного і здобуває вічне життя! Як радісно привітає вас Господь, коли зустріне вас, Свою прощену дитину і дитину, яка прощає, біля брам небесних і промовить: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!» (Мт. 25:21).  Заради Ісуса Христа. Амінь.

Використана проповідь В’ячеслава Горпинчука.

Євангеліє від Марка 5:21-24,35-43: «І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем. І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!… І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього… Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя? А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй! І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили. А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить! І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань! І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!… А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів»

Євангеліє від Луки 9:51-62: «І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим. І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити. А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму. Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив. А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село. І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов. Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити! І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати. Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже. А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми. Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!»

Євангеліє від Луки 9:18-24: «І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають? Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків. А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого! Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це. І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне! А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже»

Євангеліє від Луки 7:36-50: «А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила…Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бо ж то грішниця! І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю. І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила… Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!»

Євангеліє від Луки 7:11-17: «І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу. І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста. Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач! І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм! І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні»

Євангеліє від Луки 7:1-10: «А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум. У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав. А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його. Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому. Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив. І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою. Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає. Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить. Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!»

Дії 2:1-21 «Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!…Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має? А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим! Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх! Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня, а це те, що пророк Йоіл передрік: І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть! І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму. Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться»

Євангеліє від Луки 24:44-53: «І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане. Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання. І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши. А ви свідки того. І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти. І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь»

Ефесян 1:16-23 «не перестаю за вас дякувати, і в молитвах своїх за вас згадую, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його, просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих, і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його, яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе, вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому. І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви, а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє!»

Дії 14:8-18: «А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг. Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав… А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!… І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові. А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів. Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми, але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші. І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов»

Євангеліє від Івана 10:22-30: «Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима. А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку. Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам! Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла,що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене. Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви. Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки. Я й Отець Ми одне!»

Дії 9:1-20: «А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму. А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити! А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили. Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив… І за руку його повели й привели до Дамаску. І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив. А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи! Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться, і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий… Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє. І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля. Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє. І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого! І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став… І, вставши, охристився, і, прийнявши поживу, на силах зміцнів. І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син…»

Євангеліє від Івана 20:19-31: «Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам! І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа. Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю! Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються! А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!… А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую! За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам! Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий! А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували! Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!»

Євангеліє від Луки 24:1-12: «А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі, та й застали, що камінь від гробу відвалений був. А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них. А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня. І згадали вони ті слова Його! А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це. Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм. Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала… І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось…»

Богослужения религиозной общины Евангельско-Лютеранского вероисповедания
в г.Севастополе происходят каждое воскресенье в 10 часов по местному времени
в Храме Христа Спасителя по адресу: г. Севастополь, ул. Генерала Крейзера 15
(центр города, площадь Восставших, за гостиницей "Крым")

Богослужіння релігійної громади Євангельсько-Лютеранського віросповідання
в м. Севастополі  відбуваються щонеділі о 10 годині за місцевим часом
в Храмі Христа Спасителя за адресою: м. Севастополь, вул. Генерала Крейзера 15

(центр міста, площа Повсталих, за готелем "Крим")

Ескізний проект Храму Христа Спасителя в місті Севастополі

Стародавній Херсонес